Порука: бути чи не бути припиненою…?

April 20, 2017

Ви одержали вимогу про погашення кредиту? Чи виступили поручителем за кредитним договором, коли другу/брату/свату необхідна була Ваша підтримка, а тепер до Вас звертається банк з вимогою про стягнення заборгованості? ... тоді ця стаття варта Вашої уваги та ознайомлення, адже можливо, що порука вже припинена й вимоги банку є безпідставними.

Подекуди поручителі вже й не пам’ятають, що коли-небудь підписували якийсь договір поруки та й узагалі, не завжди добре орієнтуються що ж таке порука і які обов’язки випливають з такого договору, а отримавши від банку вимогу поручитель навіть не знає з яких підстав вона пред’явлена і який алгоритм його дій у цій ситуації.

Тому слід пам’ятати, що відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Відтак, підстави для звернення кредитора з вимогою про виконання основного зобов’язання поручителем виникає виключно у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником свого обов’язку.

При такому зверненні поручитель зобов’язаний повідомити боржника, а в разі пред’явлення до нього позову – подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо ж поручитель не повідомить боржника про існуючу вимогу кредитора, а виконає її, в такому разі боржник вправі пред’явити всі заперечення проти вимоги поручителя, які він мав до вимоги кредитора.

Як правило, рідко коли поручителі виконують вимоги кредиторів тим більше, що існують випадки, що такі вимоги є взагалі протиправними, а порука вважається припиненою.

Так, ст. 559 Цивільного кодексу України передбачає випадки припинення поруки, а саме:

  • порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;

  • порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов’язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;

  • порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника;

  • порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

У цьому контексті доцільно звернути увагу на судову практику щодо припинення поруки за останньою з наведених вище підстав – відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Зокрема, у постанові Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 17.09.2014 року в справі №6-53цс14 зазначається, що пред’явленням вимоги в розумінні ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України є пред’явлення саме позовної вимоги, а не будь-якої іншої. Аналогічна позиція підтримана й у рішеннях судів касаційної інстанції (Вищого господарського суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ).

Проте, попри такі судові рішення, питання трактування припинення поруки «пред’явленням позовної вимоги» є досить дискусійним. Зокрема, згідно з абз. 3 п. 24 постанови від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», пред’явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред’явлення до нього позову. При цьому в разі пред’явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання. Таку ж позицію знаходимо і у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань».

Відтак, питання щодо трактування поняття «пред’явлення вимоги» залишається відкритим. Позатим, аналізуючи останню судову практику суди здебільшого схиляються на бік поручителя, ототожнюючи вимогу з пред’явленням позову.

А тому перш ніж погашати за кредитора заборгованість, необхідно детально вивчити договір поруки, з’ясувати строк його дії та визначити чи він не втратив чинності, оскільки непоодинокими є випадки, що порука в силу ст. 559 Цивільного кодексу України вже є припиненою.

У випадку виникнення додаткових питань щодо припинення договорів поруки чи захисту в кредитних спорах, звертайтеся до наших спеціалістів http://kspartners.orgoffice@kspartners.org, тел. +38 (067) 373 3009.

Please reload

Our Recent Posts

Please reload

Archive

Please reload

Tags

I'm busy working on my blog posts. Watch this space!

Please reload

© by KS Partners